Професійне вигорання – про це варто знати!

/Files/images/sotsalno-psihologchna_slujba/вигорання.jpg

Професійне вигоряння – це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів працюючої людини.

Професійне вигоряння виникає в результаті накопичення внутрішніх негативних емоцій без відповідної "розрядки", або "звільнення" від них. Воно веде до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини.

СТАДІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Синдром професійного вигоряння розвивається поступово. Він проходить три стадії:

ПЕРША СТАДІЯ:

  • починається приглушення емоцій, згладжування гостроти відчуттів і свіжості переживань; людина несподівано зауважує: начебто все поки нормально, але... сумно і порожньо на душі;
  • зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у стосунках з членами сім'ї;
  • виникає стан тривоги, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Відчепіться!».

ДРУГА СТАДІЯ:

  • виникають непорозуміння з учнями, професіонал в колі своїх колег починає зневажливо говорити про деяких з них;
  • неприязнь поступово починає проявлятися в присутності учнів – спочатку це ледве стримувана антипатія, а потім і спалах роздратування. Подібна поведінка професіонала – це неусвідомлений ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень.

ТРЕТЯ СТАДІЯ:

  • притупляються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу стає "пласким", людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;
  • така людина за звичкою може ще зберігати зовнішню респектабельність, але його очі втрачають блиск та інтерес до всього.

ЯК УНИКНУТИ ЗУСТРІЧІ З СИНДРОМОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРЯННЯ

1. Будьте уважні до себе: це допоможе вам вчасно помітити перші симптоми втоми.

2. Любіть себе або принаймні намагайтеся собі подобатися.

3. Обирайте справу по собі: згідно своїм прихильностям і можливостям. Це дозволить вам знайти себе, повірити у свої сили.

4. Перестаньте шукати в роботі щастя чи порятунок. Вона - не притулок, а діяльність, яка гарна сама по собі.

5. Перестаньте жити за інших їх життям. Живіть, будь ласка, своїм. Не замість людей, а разом з ними.

6. Знаходьте час для себе, ви маєте право і на приватне життя.

7. Вчіться тверезо осмислювати події кожного дня. Можна зробити традицією вечірній перегляд подій.

8. Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або за нього зробити його роботу, задайте собі питання: чи так вже йому це потрібно? А може, він впорається сам?

Пам'ятка

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ ПОМІТИЛИ ПЕРШІ ОЗНАКИ ВИГОРЯННЯ?

Насамперед, визнати, що вони є.

Важко зізнатися самому собі: "я страждаю професійним вигорянням". Тим більше що у важких життєвих ситуаціях включаються внутрішні неусвідомлювані механізми захисту. Серед них – раціоналізація, витіснення травматичних подій, почуттів і тіла.

Люди часто оцінюють ці прояви неправильно – як ознака власної "сили". Деякі захищаються від своїх власних важких станів і проблем за допомогою відходу в активність, вони намагаються не думати про них і повністю віддають себе роботі, допомоги іншим людям. Допомога іншим дійсно на деякий час може принести полегшення. Однак лише на деякий час. Адже надактивність шкідлива, якщо вона відволікає увагу від допомоги, якої ви потребуєте самі.

Пам'ятайте: блокування своїх почуттів і активність, виражена понад міру, може уповільнити процес вашого відновлення.

  • По-перше, ваш стан може полегшити фізична та емоційна підтримка від інших людей. Не відмовляйтеся від неї. Обговоріть свою ситуацію з тими, хто, маючи такий досвід, почуває себе добре.
  • По-друге, у неробочий час вам потрібно усамітнення. Для того щоб впоратися зі своїми почуттями, вам необхідно знайти можливість побути одному, без сім'ї і близьких друзів.

ЩО ПОТРІБНО І ЧОГО НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ ПРИ ВИГОРАННІ

  • НЕ приховуйте своїх почуттів. Проявляйте ваші емоції і дозволяйте вашим друзям обговорювати їх разом з вами.
  • НЕ уникайте розмови про те, що трапилося. Використовуйте кожну можливість переглянути свій досвід наодинці з собою або разом з іншими.
  • НЕ дозволяйте вашому почуттю сорому зупиняти вас, коли інші надають вам шанс говорити або пропонують допомогу.
  • Якщо не вжити заходів, вони будуть відвідувати вас протягом тривалого часу.
  • Виділяйте достатній час для сну, відпочинку, роздумів.
  • Проявляйте ваші бажання прямо, ясно і чесно, говоріть про них сім'ї, друзям і на роботі.
  • Намагайтеся зберігати нормальний розпорядок, наскільки це можливо.

ЯКЩО ВИ РОЗУМІЄТЕ, ЩО ВИГОРЯННЯ ВЖЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ І ДОСЯГЛО ГЛИБОКИХ СТАДІЙ

Пам'ятайте: необхідна спеціальна робота по регулюванню травматичного досвіду і відродженню почуттів. І не намагайтеся провести цю роботу самі з собою – таку складну (і болючу) роботу можна виконати тільки разом з професійним психологом-консультантом.

Мужність полягає в тому, щоб визнати: мені потрібна професійна допомога.

Чому? Та тому, що основа "психологічного лікування" – допомогти людині "ожити" і "заново зібрати себе".

Спочатку йде важка робота, мета якої – "зняти панцир бездушності" і дозволити своїм почуттям вийти назовні. Це не веде до втрати самоконтролю, але придушення цих почуттів може вести до неврозів і фізичних проблем. При цьому важлива спеціальна робота з руйнівними "отруйними" почуттями (зокрема, агресивними). Результатом цієї підготовчої роботи стає "Очищення" внутрішнього простору, що вивільняє місце для приходу нового, відродження почуттів.

Наступний етап професійної роботи - перегляд своїх життєвих міфів, цілей і цінностей, своїх уявлень і ставлення до себе самого, інших людей і до своєї роботи. Тут важливо прийняти і зміцнити своє "Я", усвідомити цінність свого життя; прийняти відповідальність за своє життя і здоров'я і зайняти професійну позицію в роботі.

І тільки після цього крок за кроком змінюються стосунки з оточуючими людьми і способи взаємодії з ними. Відбувається освоєння по-новому своєї професійної ролі та інших своїх життєвих ролей і моделей поведінки. Людина знаходить впевненість у своїх силах.

Кiлькiсть переглядiв: 117